АМФ VHQ Назрань

Алоха, дружище! Как сам? Вот расскажу тебе историю такую, что ты будешь около стены стоять, бояться и агриться парнями из приюта! Всё случилось на прошлой неделе, когда я закупился закладками и решил смотаться на дачу, чтобы побыть наедине с своими мыслями и сбросить пару жгучих шишек. Но перед этим я первым делом сшился с моим другом-завсегдатаем, который виртуозно сидит на интернете. Этот парень просто гидропон по поиску добычи - искать все вида наркоты он может лучше всех. Я просил его найти мне афганский порошок, чтобы наконец-то почувствовать настоящий фугас в своей душе. Через часок он мне прислал ссылку на сайт, где можно было купить желаемую радость. Я зашёл, копался, и нашёл несколько вариантов закладок. Остановился на одном, понравилось описание - «Афганский топор».

Взял и оформил заказ, да такой, чтобы аж глаза вылетали, пусть знают, что в городе гопарь настоящий. Подумал, что пока это всё шевелится и едет, я поеду на дачу и там буду ждать свою порцию райского блаженства. Уговорил своего друга нас отвезти, а он согласился, конечно, - ведь мое существо в таком состоянии, что без машины даже в городе не попадёшь в тему. И вот мы уже катимся нашей навороченной «птице», музыка гремит, а адреналин на пике, все гопы в дрожь встали от моего нового драйва. Забыл уточнить, что на даче живут помидоры, да такие, что даже на Кубке мира могут побороться. Случилось так, что свой приезд мы с пацанами не заранее предупредили, и как закроем калитку, так сразу встретились с огородными террористами. Аж пока на нас смотрят, я их пытаюсь к своему брату немного приструнить, чтобы он говорил по-гопски, ну а он еще как агриться начал. Давай посмотрим, что у вас зарабатывается здесь? - сказал я, ухмыляясь, показывая свою одежду с яркими принтами. Мы прошли по огороду, а наш взгляд пал на необычных, огромных и сочных помидоров, которые казались нам не реальными. Я их гладил, разглядывал и заглядывал их внутрь, словно они могут со мной разговаривать. sУ нашего старейшего помидора были длинные усы, как у дедушки Вовы, а он мудрый был, я чувствовал. Я спросил его: «Ты мне скажи, старик, как они растут? Это гидропон что ли?»Старик махнул на меня рукой, с улыбкой похожей на спиды, и стал говорить. Да, мой милый малыш, ты близок к истине. Здесь растили гидропон, и мы получали от этого нереальные шишки, самые лучшие в округе. У нас персональная группа удобрения, мы постоянно в тонусе и расцветали, будто молодые влюбленные. Так я и растворился в разговорах с этими плодами дачи, каждый из них рассказывал свою историю - сначала ты схватываешь их практически колпаком, а потом погружаешься в их мир, и они рассказывают тебе свои истории, создают налёт неловкости и делают тебя подобным гидропонной траве. Я провёл с ними весь день, один эсэмэс сказал мне: «сегодня мы вацапим на небе», - а другой закричал: «На рулетках повезло»! И вот я вечером засыпал, отхватывая последний раз «Афганский топор», и понимал, что эта жизнь – это настоящий пабг, скачущий скриптовый ресурс, который я открываю в душе каждый день. Вот такие дела, братишка, вот такие нравы.

Але, бро! Маю для тебе цікаву історію. Уявляй собі, я щойно купив закладки амфетаміну і розшарився на всю катушку!

Давай зразу по нормі, хочу тебе попрощупати, бо ця шняга вартує уваги. Так що, займайся бізнесом, слухай.

От я тут нашов місце, куди можна без б купити дурю. Друг порекомендував мені один місцевий ділер, він знає свою справу. Прийшлося поговорити з ним, як з нормальним хлопцем, бо він розумієш, влучив у наш сленг.

Договірився з ним на зустріч, ну і поїхав я на ділову поїздку. Прямо в центрі, де гуляють панки й гопники, бачу цей ділер, стоїть припаркований в шикарному авто, на автопілоті. Таця святкувала!

Збагнувши, що зараз у мене буде жоско, підбіг до його авто і спродав на рівне місце. Він відкрив капот, а я побачив купу пакетиків. Відразу взяв на пробу один, колюся, і почуваю парадіз!

По заборони, брателки, ця штука фіалить, перекручує голову, але нічого з цим не можна поробити, бо амфетамін - це наша велика дурь. І зрозумівши, що це бруталий поцінуток, не міг стриматися і якраз з такими енергетиками вирушив гуляти по магазинам.

Ти ж знаєш, що колотися з гашишом на вулиці - не найкраща ідея, тому я його не тягнув з собою.

Зустрів двох своїх панібратів - Диму та Хоми, і розмовив їх до нашої неймовірної прогулянки. Вони також не могли відмовитися від частки жоского задоволення. Всі троє на автопілоті, шмагаємо по магазинам з енергетикою, які просто магнітять наші відпалені очі.

Збираємося ми покупати одяг, бо внутрі нас вже гріє від цієї ейфорії. Хома зайшов до магазину в стилі "streetwear", а Дима взяв курс на "hip-hop" вбрання.

Я ж такий лузер, що голова вертиться і не можу вибрати, де мені обрати стильний наряд. Вирішив підбадьорити себе ще однією закладкою, щоб бути на одній хвилі із хлопцями.

В одному магазині, фіксую, що наш тусовщик Дима, молодець, забрав його усякого роду хіпстерську брендову шмотку. Після цього, він вибрав собі новеньку кепку, щоб круто виглядати на нашому гетто клубі.

В той час я вмостився перед вітринами, вихваляючись перед мимоволі проходящими тим, що я такий стильний і остаточно завис на ефектну косуху. Тут, зрозумівши, що маю по тій же лінії, як і скині, швиденько освіжив відчуття результатом дочірньої закладки.

Дощу над яв рулон, драйв і адреналін розлетілися по крові. Моказ як підар, відразу помітив це нове мене, і вирішив підмітити мою зовнішність. Цим замануло мене ще більше. Вона прийшла, заговорила, і вирішила захотіти сотні тисяч моїх гривень.

А що мені робити? В той момент я хотів поплавати по хмарам, але тут таке зветься: тільки хавай челядину. Не втикати б бобровий потік, а просто бити на гошблек.

На жаль, такі пригоди не можна продовжувати вічно, і ми почали повертатись до нашого району, знаючи, що нас жде море усього того самого незабутнього божественного колотого металу.

Отак я купив амфетамін, погуляв по магазинам, вшантажував модників своїми стильними виборами і познайомився з мадам, що взагалі супер. Без проблем скажу, що цей день залишиться в моїй пам'яті надовго.